Коротка історія виготовлення альпіністського спорядження від Олександра Дрижирук
Це було на початку 90-х ще в той час коли потертий каталог PETZL вважався непоганим подарунком. Я тільки починав ходити до печер з Полтавськими спелеологами, спорядження було або потаскане російського виробництва або саморобне.
Пробував і сам щось робити, наприклад щоб купити собі майлон рапід довелось освоїти власне їх виробництво. Виготовив близько 30 шт. Випробування на стенді в Харкові показали не погані результати на розрив. Не дорого продав – купив собі справжній. Колись побачив у Касьяна Ю.М. саморобний кроль – зацікавився на що він сказав – « Вот это ты точно не сможешь повторить»… «смог», через 2 тижні привіз йому прототип (правда з саморобним кулаком, але він також працював).
Важко вгадувати температуру при якій дюраль формується легко, але все ж таки можна. Коли в Україні з`явилась партія італійських бобін з пластиковими застібками – виготовляв металеві застібки. Потім спробував виготовляти самі бобіни та запасні роліки до них, а далі вже і стопера.
Спочатку це були просто копії PETZL D09, а зрештою захотілось трошки поміняти форму так з`явився той жовтий в формі банана (доречі одна із таких бобін була продана Клімчуку Олегу, і через якийсь час у конга з`явився BANANA може і не плагіат, може ми паралельно прийшли до такої форми, але моя точно була на декілька років раніше).
Потім захотілось зробити пристрій який би працював на одному роликові (прол ріг та айді я ще тоді не знав) так з`явився той червоний (до речі був робочий) але відсутність ливарки та легких матеріалів унеможливила довести його до виробництва.
Так, що то є прототипи які існують в одному екземплярі.
Звичайних стоперів було виготовлено близько десятка (були з титановими пластинами) таку (титанову) бобіну колись подарував Касьяну (хоча він її потім обміняв у іспанців на потерту пецелячу)так що в Україні їх не лишилось.
Шант також прототип в серію не пішов потрібна була пружина як їх виготовляти я не знав, та й ливарка не помішала б, бо вирізати з листа ричав – та іще робота.
Я ніколи не був великим спортсменом, мав хворобливий вигляд, тай почувався також а ходити до печер хотілось, але довгі вертикальні підйоми мене вбивали, побачив що можна використовувати ще один зажим на нозі – вирішив зробити копію Левістама.
Не титанова правда – важка, але працювала.
Далі вже виготовляв по типу пантінів та квікстепів.
Стакан було зроблено для страховки на скеледромі.
Ну ось так, креслень не збереглося (я халатно відношусь до документації) може десь на рівні ескізів (бо коли розробляю ідею багато малюю) але де воно все зараз не скажу. Хоча ні дещо знайшов, вишлю із залізяками.
Автор Олександр Дрижирук, текст підготовлено спеціально для Алп Колекція пригод
