Чесно кажучи, саме про скельні гаки тут мови і не піде :). Хочу розповісти про серію випробувань механічних анкерів і будівельних анкер-шурупів типу Multi-Monti® - HUS3-H6 від Hilti і оригінальний ММS від НЕСО. Будучи людиною від природи довірливою, коли мені в юності сказали, що гак типу "spit" тримає дві тонни, я прийняв це як даність і визначив для себе цю штуку абсолютно надійною і правильною. Однак, з плином часу я став більш критичним, а у вертикальний світ прийшли (або дошкандибали до мене) інші анкерні пристрої. Але все було рівно, аж поки на зборах рятувальників не довелося використовувати шурупи для організації репартидора на великому натіку. З цього моменту мене стало гризти бажання таки вирвати цю штуку з породи, щоб або відкрити для себе новий анкер, або не паритися з цього приводу.
І ось, завдяки фірмі "Безпечне промислове життя" мені потрапив до рук прилад для вимірювання зусилля вириву анкерів ПСО-ХМГ4А.
диво-прилад у печері
Оскільки надані можливості треба використовувати по максимуму, випробування проводилися на всіх доступних анкерах. Це були: будівельний анкер з трубчастою втулкою по всій довжині діаметром 12 мм і довжиною 120 мм під гайку М10, будівельний анкер з трубчастою втулкою по всій довжині діаметром 10 мм і довжиною 80 мм під гайку М8, анкер від Climbing Technology однозахідний діаметром 8 мм і довжиною 80 мм під гайку М8, шуруп Hilti HUS3-H 6х65 під отвір діаметром 6 мм, шуруп НЕСО Multi-Monti® (10х75) під отвір діаметром 8 мм і, нарешті, класичний "spit". Однак основну увагу було приділено саме шурупам.
Випробування проводилися в трьох типах матеріалу: дуже тверді та міцні товстошаруваті мармуризовані вапняки (Гірський Крим, Чатир-Даг), натічні утворення (Гірський Крим, Чатир-Даг), м'які та рихлі нуммулітові вапняки (Кримське Передгір'я, урочище Таш-Джарган), середньої якості хенд-мейд бетон середньої якості, який вистоявся :).
Прилад для випробувань дає можливість відстежити процес вириву в динаміці, однак перевантажувати читача графіками не хочеться, зазначимо тільки максимальні зусилля, які знадобилися для вириву різних анкерів у кН, а також характер вириву - з лінзою породи, без руйнування прилеглої породи, зірвано гайку, зламано анкер, не вирвано. Максимальне зусилля, яке створює прилад - 20 кН, але фактично він працює з великим зусиллям, сигналізуючи при цьому про перевантаження. У таблиці наведено середні (2-3 вимірювання) результати по вапняках і натічці. По бетону - випробування одноразові.
лінза бетону вирвана анкером СТ
лінза вирваного бетону шурупом
мармуризований вапняк недозабитий спіт
недозабитий у бетон спіт
нуммулітовий вапняк. відрив лінзи породи шурупом
отвір у натіку після викручування навантаженого понад 20кН шурупа
вирваний із мармуризованого вапняку недозабитий спіт
перевтоплений спіт у бетоні
наслідки вириву спіта з бетону
руйнування бетону під час вириву спіта
руйнування бетону при вириві анкера СТ
слід від вирваного з натікання 8-мм шурупа
Результати експерименту, як мені здається, абсолютно однозначно підтверджують придатність до використання всіх представлених типів анкерів. Що стосується шурупів - це просто розрив шаблону. Геніальна штука. За більш ніж гідних результатів навантажувальних випробувань вони мають низку переваг
- вимагає невеликого отвору, завдяки чому швидше ставиться, оскільки свердлити отвір малого діаметру легко й економно
- не має рекомендованого моменту затягування, тобто ні зірвати різьбу в породі, ні зламати, ні провернути шуруп неможливо
- не створює напруження в матеріалі основи, що допускає невеликі відстані від краю і між точками кріплення
- можна демонтувати і використовувати багаторазово, до того ж стан анкера контролюється при кожному застосуванні
- низька ціна
Мінусів мені вбачається три - вірогідність того, що місця, де потрібен анкер, за нетривалий час нагадуватимуть друшляк, неможливість забити вручну, потрібен перфоратор, і, нарешті, неможливість використання з вухом типу Рінг. Однак попри це, для рятувальних робіт, як на мене, штука не має аналогів. Мегашвидко, мегалегко, цілком надійно.
Що стосується інших анкерів, на мій погляд, особливого безумовного пріоритету немає в жодного з представлених зразків. Різниця тільки в тому, що певні типи анкерів незастосовні в певних породах. Загальні висновки за типами:
"SPIT" Petzl 12 мм. Безумовна перевага - можливість забити вручну, без перфоратора. Мінус - обмежена можливість використання в пухких і слабких породах. Вимоги, які висувають ортодокси, до правильності забивання (урівень, без провалювання в породу тіла гака і навпаки), як показали випробування, важливі, але не критичні, бо відверто провалений анкер витримав понад 20 кН без ушкоджень, а недозабитий гак з клином, який не до кінця ввійшов у нього, вирвали при навантаженні майже 13 кН. Звісно, нехтувати вимогами виробника не варто, але й відбраковувати анкер, що стирчить на 1 мм, - теж надмірно. При цьому необхідно враховувати непідконтрольність тіла гака в породі. Свідомо старий (не менше 5 років), вельми іржавий гак, був просто розірваний надвоє за відносно невеликого навантаження.
древній спіт (понад 5 років)
За результатами, для себе я визначив критерій оцінки так - якщо видима частина гака вкрита суцільною іржею, використання його не рекомендовано.
Анкер Climbing Technology М8 х 75. З огляду на особливості захватної лапи приладу, анкер встановлювали на 2/3 від можливої глибини, що дає змогу припустити щонайменше на 20% кращу стійкість при повноцінному встановленні.
анкер СТ у бетоні на дві третини
Свердління неглибокого отвору малого діаметра і можливість використовувати фурнітуру на 8 мм - безумовно добре. Мінуси для анкерів стандатні - непідконтрольність тіла гака в породі після якогось часу, складність застосування без перфоратора. Якість матеріалу - однозначно хороша, після зняття навантаження гайка легко відкрутилася. Великий плюс - візуальна помітність на рельєфі, завдяки чому він зручніший під час організації стаціонарних, багаторазово застосовуваних точок. Відсутність досліджень стану анкера в породі протягом якогось тривалого часу залишає додаткове питання.
Будівельні анкери. Під час використання "на зріз" питань особливих не виникає, але ж стовідсоткової впевненості немає ніколи... Зважаючи на те, що під час дослідів тричі зірвали різьблення (усі тричі - на болті), навіть з урахуванням вельми достойних навантажень, я б не став рекомендувати ці анкери для підвішування живих людей. У крайньому разі - за умови суворого контролю векторів, за якими навантажуються анкери.
Максим Козлов, спеціально для портала Alp.com.ua
